Емоційний добробут дитини: Як зберегти психологічне здоров’я у часи випробувань

В умовах збройного конфлікту багато родин з дітьми переживають різні важкі життєві події, важкі стани й негативний вплив різних стресорів: звуки повітряної тривоги, перебування в бомбосховищі, пожежа, вибухи, руйнування будівель, переїзд до інших міст, розлука з рідними та друзями, улюбленими іграшками й тваринами тощо. Негативний емоційний стан і тривога заважають нормальному функціонуванню пізнавальної сфери дитини, її соціальної взаємодії з однолітками й дорослими, впливають на психічне здоров’я. Проте життєві труднощі, стресові ситуації та кризові травми, які людина пережила, можуть формувати її сильні сторони характеру, кристалізувати ціннісні орієнтації та сенс життя, розвивати життєстійкість, сприяти дорослішанню.

Пояснити війну

Дитячі книжки про страшне і безглузде

Війна зараз так чи інакше вривається у життя кожного різними формами, і діти бачать, чують і відчувають її на собі. Тому слід пояснювати їм те, що відбувається, чому вони мають спускатися в укриття, чому відключають світло, що таке війна, тривога. Психологи також радять відповідати на запитання дітей і цікавитись їхніми почуттями та моральним станом. Пояснювати навколишні події потрібно, щоб дитина не надумала гірших сценаріїв, а допомогти проговорити все можуть книжки про війну, які створюють простір діалогу на травматичні теми.

Як говорити з дітьми про війну

Коли починається війна, вона приносить страх, пригнічення, злість і тривогу, хоч як би далеко не відбувалися її події.

Як відповідати на запитання дітей про війну

«Мамо, коли це все закінчиться?» Як відповідати на запитання дітей про війну

«Чому росіяни хочуть нас убити?» та «Який сенс зараз учитися?»: відповідаємо на запитання дітей із точки зору психолотерапії.

Як говорити про людей з інвалідністю

КОЛИ І ЯКИМИ СЛОВАМИ ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Для дитини до 7 років природно питати про щось уголос, бути безпосередньою в реакціях. Побачивши на вулиці людину з видимими травмами війни (приміром, з ампутованими кінцівками), дитина може гучно висловити здивування. Така надмірна увага може бути неприємна людині, якої це стосується. Тому радимо поговорити на цю тему заздалегідь – до того, як дитина може зустріти людину з інвалідністю на вулиці та почати реагувати. 

Як говорити про війну з малюками, які живуть за кордоном

Діти українців, які живуть за кордоном, не чують тривог і вибухів і не вимушені ходити в укриття. Однак вони перебувають далеко від дому саме через війну й можуть чути розмови близьких про те, що відбувається в Україні.

Якщо мала дитина боїться гучних звуків та коли вимикають світло

 

Як говорити про війну з дітьми до 4-х років: поради та корисні посилання для батьків

Якщо дитина боїться звуків сирени чи вибухів, то можна допомогти їй упоратися зі страхом за таким алгоритмом:

Не «пожежна машина», а «повітряна тривога». Як говорити про війну з дітьми до 4-х років

Поради та корисні посилання для батьків

Від лютого 2022 року вже багато сказано й написано про те, як говорити з дітьми про війну. Проте відповіді зазвичай фокусуються на дітях від 4-х років. Саме в цьому віці діти починають ставити багато запитань, на які батькам доводиться відповідати. Але як бути з меншими дітьми? З тими, хто зовсім чи майже не говорить і ще не може сформулювати вербальне запитання? З тими, що не застали життя «до» чи були надто маленькими, коли почалося повномасштабне вторгнення? Що казати (чи не казати) їм? 

Як заспокоїти дитину під час нічного обстрілу

Як на психіку дітей впливають нічні обстріли та як знизити їхню тривогу

ДО П’ЯТИ РОКІВ діти емоційно менш стабільні та сильно прив’язані до мами. Важливо підтримувати з ними тактильний контакт – обіймати, гладити. Повертати дитину в тіло й говорити, що ми поруч.

Як допомогти собі та дитині пережити стресову ситуацію

Рекомендації батькам дітей 3-7 років

У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Чим спокійніше і впевненіше поводяться батьки, тим більше захищеними почуваються діти. Діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за значущими дорослими.
Важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто подбати й про себе, оскільки ви можете бути головним джерелом допомоги та підтримки для дитини.

На відміну від дорослих, у дітей недостатньо життєвого досвіду, і тому вони не можуть реагувати адекватно ситуації навіть на стрес низької інтенсивності (низької - з точки зору дорослої людини).

Як допомогти дітям пережити втрату рідних на війні: 5 порад батькам

 

Війна приносить багато страждання та втрат... І для деяких дітей це найважча втрата - батька, матері, рідних... І коли діти стикаються з цим болісним випробуванням, вони так потребують співчутливої і мудрої підтримки з боку дорослих, щоби могти пройти дорогою жалоби, могти розділити біль і отримати належну підтримку, берегти у серці спогади і пам'ять, і жити далі - надією і любов'ю продовжуючи свій шлях, над яким тепер завжди світитимуть зорями з неба ті, хто загинув на полях війни...

Як допомогти дитині пережити втрату: рекомендації для батьків

Втрати в житті дитини – це не тільки найсерйозніші травматичні події (смерть близької людини, наприклад). Іноді дорослим важко зрозуміти почуття малюка, коли він втратив улюблену іграшку (з нашої точки зору це цілковита дрібниця) або довго не може звикнути до нового дитячого садочка.

Як допомогти дитині зрозуміти це?

Можливо, варто говорити з дитиною про це і в ситуації реальної втрати, і тоді, коли малюк

Травматичні події, яких діти можуть зазнати під час війни

 

Травматичні події, яких діти можуть зазнати під час війни

Досвід смерті у дітей під час війни

Будь-який вид смерті є стресом для дітей. Проте досвід смерті під час війни, як прави­ло, відрізняється від такого ж досвіду в мирний час способами, які ускладнюють це горю­вання. Досвід смерті у дітей під час війни може бути різний, але загалом його особливо ускладнюють чотири основних фактори. По-перше, на відміну від мирного часу, смерть, швидше за все, була жорстока й очевидна для дитини. По-друге, під час війни загинуло багато людей. По-третє, загроза смерті інших продовжує бути об’єктивно високою після того, як дитина довідалася про втрату. Четверте: це не рідкість, що тіл не знаходять, а зни­клі люди просто пропали безвісти.

Коли смерть раптова та насильницька — це травматична смерть. Травматична смерть дуже важка для дітей, особливо якщо вони стають її свідками. Також багато видів нормаль­них реакцій горювання, можуть бути дуже інтенсивні і часто вони поєдну­ються з іншими видами посттравматичних явищ. Тож діти можуть мати яскраві інтрузивні образи або спогади про смерть, або вони можуть страждати від нічних кошмарів. Якщо діти стали свідками травматичної смерті, вони, ймо­вірно, будуть тривожними, роздратованими і надмірно пильними до небезпеки. Якщо ж загинуло багато людей або якщо загроза загинути залишається високою через бойові дії, то діти, зрозуміло, хвилюються, що інші — передовсім їх батьки — можуть померти. Отож види тривоги у дітей або проблеми з відлученням від батьків, які описані вище, ймовірно, будуть інтенсивніші. Масштаб смертей під час війни означає, що дитячі «припущення про безпеку» світу швидко опиняються під сумнівом. У дітей старшого віку це часто породжує виникнення численних питань про справедливість, долю і сенс.

Як підтримати дитину якщо її рідні на війні: 5 порад батькам

Для усієї родини є випробуванням, коли хтось рідний, служачи у лавах збройних сил, є на війні. Природньо, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих нам людей, а для дітей в часи війни це може бути особливо непросто давати собі раду з цією тривогою та цим випробуванням.

Тож так важливо, щоби дорослі могли з чутливістю та мудрістю підтримати дітей.

Як батькам підтримати дитину?

Розкажіть дитині про план дій

Складіть послідовність маршруту до укриття, проговоріть інструкцію дитині щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами. 

Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті, що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть – діти краще сприймають наочно).

Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни: ПИТАННЯ ВІД БАТЬКІВ

 

(продовження)

Уривок з онлайн-зустрічі з дитячим психотерапевтом, психіатром Олегом Романчуком.

– Я помітила, що дитині стає легше, коли ми займаємося звичними справами. Наприклад, смажимо млинці. Що ще може допомогти дитині, коли вже немає небезпеки?

    Емоції – те, що приводить нас у “моціо”, що з латинської рух. Тобто емоції нас мобілізують для чогось. Відповідно, коли ми в емоціях, нам треба чути їх, розуміти, що вони означають, і діяти. Тому, аби пробудити позитивні емоції, важливо щось робити.
    Ми робимо млинці, читаємо казки, йдемо на прогулянку, співаємо пісні – усе, щоби розбудити хороші емоції та підтримати бойовий дух. Ми всі потребуємо того, на чому можна зосередити увагу, певних вражень. Якщо ми цілий день дивитимемося негативні новини, емоції будуть зовсім інші. Я не кажу, що нам зовсім не треба дивитися новини, але треба обирати, куди скеровувати увагу.
    Я б радив усім батькам узяти зошит чи аркуш і разом із дітьми зробити меню, як у ресторані, але різних активностей. Тоді треба поділити його – дещо треба робити щодня: спати, їсти, ходити на прогулянки. А дещо – у вільний час.

Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни: ТРИ ПИТАННЯ ВІД БАТЬКІВ

 

Уривок з онлайн-зустрічі з дитячим психотерапевтом, психіатром Олегом Романчуком.

– Як пояснити 3–5-річним дітям, що зараз відбувається?

    Нещодавно мені телефонувала мама трирічної дитини – вони виїхали з-під обстрілів. Її дитина час від часу повторює слова: “танки”, “вбивати”, “стріляти”, хлопчик став капризним, неспокійним…
    Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити, бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.
    У кожному віці – своя мова. Мова маленьких дітей дуже проста – це історії. Тож можна малювати щось, розповідаючи історії. Наприклад, мамі хлопчика, яка звернулася до мене, варто пояснити дитині, що зараз в Україні війна і спробувати намалювати її разом із ним. Треба пояснити, що це сумно й ми не хочемо, щоби так відбувалося, тим часом малюючи танки чи інші символи війни.
    Тоді навколо танків треба намалювати

Як допомогти дитині пережити розлуку з одним із батьків через війну

    Війна в Україні розлучила мільйони сімей. Багато матерів із дітьми виїхали за кордон, тоді як чоловіки, батьки дітей, залишилися вдома. У багатьох родинах батько або мати пішли до лав Збройних сил, і тому діти бачать їх вкрай рідко. 

Як допомогти дітям перенести цю розлуку легше та не втратити зв’язок з одним із батьків?

    Світ маленьких дітей дуже егоцентричний, дитині здається, що все, що робиться навколо, стосується безпосередньо її. Якщо батька чи матері немає поруч, дитина може подумати, що її спеціально покинули, що для батьків є щось важливіше за неї, що вона зробила щось не так, тато чи мама образилися на неї, і тому вони не поряд. 

    Тому дитині треба постійно повторювати, що

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕННЯ НА ВІЙНІ

5 порад батькам

Часом війна ранить… Ранить по різному – інколи це незначні проблеми, інколи – із загрозою життю, порушеннями функцій, потребою у тривалому лікуванні та реабілітації. Війна ранить теж по різному – бо часом рани видимі, вони на тілі, а часом рани в душі, вони пов’язані з пережитими психотравмуючими подіями, посттравматичним стресовим розладом чи іншими проблемами – і попри те, що вони невидимі, їх наслідки та вплив на життя можуть бути не менш вагомими. Коли рідні дитини зазнали поранень, перебувають на лікуванні чи реабілітації – природньо, у дитини багато тривог і багато запитань… Підтримка потрібна не лише пораненим рідним – підтримка потрібна теж і дітям.